Вельмишановні колеги!

Сьогодні тяжка година для нашої країни. Війна постукала нам у двері, зайшла у кожен дім, принесла смерть та руйнування.

Напевно, засновнику сучасної хірургічної школи України, академіку Олександру Шалімову і в самому страшному сні, не наснилося, що лікарні по всій країні перетворяться у військові шпиталі, а квітучі міста будуть палати,  на їх вулицях будуть вестися запеклі бої!

Але, нажаль є страшні реалії на які, треба реагувати відповідним чином.

Сьогодні кожен з нас на бойовому посту. Хто зі зброєю у руках, на виробництві, комунальному господарстві, готуються до роботі у полі.

Ми медичні працівники, хірурги теж на бойовому посту. Особливо наші побратими військові хірурги та лікарі, які знаходяться безпосередньо в районах де ведуться активні бойові дії.

Кожен з нас, починаючи від молодшого медичного персоналу до професора та академіка, конче потрібен країні, нашим військовослужбовцям та цивільним. Від нас залежить життя та здоров’я нації і кожного українця.

Для медика втекти зі своєї роботи, під час війни це навернути на себе ганьбу на все життя, фактично дезертирувати з полю «медичного бою».

Звертаюся до всієї хірургічної спільноти зі словами подяки за безсонні ночі та роботу під «Градами», за те що ризикуючи своїми життями, а за часту життями своїх близьких Ви виконуєте свій професійний обов’язок – рятуєте життя.

Ми вистоїмо! Відбудуємо свої міста та лікарні. Вони будуть ще краще ніж були і кожен з нас буде переможцем! Слава Україні.

З повагою,