Академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Лауреат Премії Кабінету Міністрів України, Лауреат Державної премії України в галузі освіти, Лауреат премії імені М.М. Амосова Президії НАН України. З 2021 року віце-президент НАМН України.

За роки трудової діяльності пройшов шлях від лікаря-хірурга, молодшого наукового співробітника, завідувача відділом наукового підрозділу, заступника директора з наукової роботи, першого заступника директора до директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України». У період 2004 − 2015 рр. (із перервами) В.В. Лазоришинець очолював лікувально-організаційне управління Національної академії медичних наук України, у 2008 р. займав посаду заступника Міністра охорони здоров’я України, а з 2008 р. по 2010 р. посаду першого заступника Міністра. З квітня 2014 р. – заступник Міністра охорони здоров’я України. З жовтня по грудень 2014 р. − виконуючий обов’язки Міністра охорони здоров’я України. З грудня 2014 р. по січень 2015 р. − перший заступник Міністра охорони здоров’я України.

У січні 2016 р. призначений на посаду директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України». З 2016 р. завідуючий кафедрою хірургії серця та магістральних судин НУОЗ України імені П.Л. Шупика, що існує на базі ДУ «Національний Інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України». Учень академіка НАН і НАМН України Г.В. Книшова, професор В.В. Лазоришинець гідно продовжує традиції, закладені засновником Інституту серцево-судинної хірургії академіком М.М. Амосовим. За останні роки під керівництвом В.В. Лазоришинця науково обґрунтовано створення організаційної моделі надання екстреної та невідкладної кардіохірургічної допомоги, а також створено науково-практичне підґрунтя сучасної спеціалізованої перинатальної та кардіохірургічної допомоги вагітним групи високого кардіального ризику, що є абсолютно унікальним для України та дозволило значно знизити частоту материнської смертності від екстрагенітальної патології. За його ініціативою активно впроваджуються ендоваскулярні та мініінвазивні втручання при вроджених та набутих вадах серця, набуває розширення хірургія всіх відділів аорти та магістральних судин, у тому числі гібридні операції.

Василь Васильович є засновник і член Всесвітньої Асоціації дитячих кардіологів і кардіохірургів, Голова Асоціації серцево-судинних хірургів України (АССХ України), Голова спеціалізованої Вченої ради по захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.04 «Серцево-судинна хірургія», дійсний член Європейської асоціації кардіоторакальних хірургів (EACTS), член Французької асоціації торакальних та серцево-судинних хірургів (SFCTCV), член Американської асоціації торакальних хірургів (AATS). Він є головний редактор «Українського журналу серцево-судинної хірургії» та журналу «Кардіологія та кардіохірургія: безперервний професійний розвиток». Лазоришинець В. В. – голова атестаційної комісії НАМН України, заступник голови Асоціації головних лікарів України, заступник голови медичної ради МОЗ України, член спеціалізованої секції «Медицина» Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки, член Правління та Президії Товариства Червоного Хреста України.

Науковий доробок В.В. Лазоришинця включає понад 600 наукових публікацій, у тому числі 44 монографії та навчально-методичних матеріалів, а також 43 охоронних документа на об’єкти права інтелектуальної власності. Підготував 16 кандидатів медичних наук, 2 доктора медичних наук, є науковим керівником 5 кандидатських дисертацій та науковим консультантом 5 докторських дисертацій.

Професор В.В. Лазоришинець − провідний кардіохірург України. Він активно оперує та виконав більше 8000 операцій на серці. Трудова діяльність Василя Васильовича відмічена багатьма вітчизняними та міжнародними нагородами, у тому числі нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, IV ступеня та ІІІ ступеня. За видатні особисті досягнення в галузі кардіохірургії, популяризацію медицини він отримав відзнаку НАМН України «Медаль імені М.М. Амосова».