1 квітня 2026 року перестало битися серце Лисенка Бориса Пилиповича — видатного хірурга, педагога та науковця, засновника хірургічної школи Полтавщини, доктора медичних наук, професора, людини, яка понад півстоліття віддала служінню хірургії та підготовці нових поколінь лікарів. Його відхід — непоправна втрата для хірургічної спільноти Полтавщини та всієї України.

Початок шляху

Борис Пилипович народився 22 листопада 1939 року в селі Круподеринці Оржицького району Полтавської області. Його юність припала на складні повоєнні роки, що загартували характер і сформували ту внутрішню силу та працелюбність, які згодом стали визначальними рисами його особистості.

У 1967 році Борис Пилипович закінчив Харківський медичний інститут — один із найстаріших та найавторитетніших медичних вишів України, який дав країні плеяду блискучих хірургів. Саме в Харкові було закладено фундамент його глибоких знань з анатомії, фізіології та хірургічної техніки, які він потім примножував протягом усього свого довгого та плідного життя.

Професійний шлях

Після закінчення інституту Борис Пилипович розпочав практичну лікарську діяльність. У 1974–1977 роках працював у Запорізькому медичному інституті, де здобув перший досвід поєднання клінічної хірургії з викладацькою та науковою роботою.

Від 1977 року доля Бориса Пилиповича нерозривно повʼязана з Полтавським медичним стоматологічним інститутом (ПМСІ, пізніше — Українська медична стоматологічна академія (УМСА), нині — Полтавський державний медичний університет (ПДМУ)), де він пропрацював понад чотири десятиліття, пройшовши шлях від доцента до професора та завідувача кафедри.

Особливою сторінкою його біографії стало закордонне відрядження до Мозамбіку (1980–1983 рр.), де в умовах громадянської війни Борис Пилипович надавав хірургічну допомогу місцевому населенню. Робота в екстремальних умовах збройного конфлікту, дефіциту обладнання та медикаментів стала безцінним професійним досвідом, що згодом визначив один із головних наукових напрямів його досліджень — діагностику та лікування торакоабдомінальних ушкоджень. Ця місія була прикладом справжнього лікарського подвигу та вірності клятві Гіппократа.

Повернувшись до Полтави, Борис Пилипович продовжив роботу на хірургічних кафедрах інституту. Працював доцентом кафедри факультетської хірургії, згодом — на кафедрі госпітальної хірургії (нині — кафедра хірургії №2), де поєднував педагогічну діяльність із керівництвом хірургічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського — головного хірургічного стаціонару Полтавщини. Тисячі складних операцій, проведених ним за ці роки, врятували життя та здоровʼя незліченній кількості пацієнтів.

Наукова діяльність

У 1996 році Борис Пилипович захистив докторську дисертацію на тему «Діагностика, тактика і хірургічне лікування торакальних і абдомінальних пошкоджень» (Київ, 1996 р.), а у 1997 році йому присвоєно вчене звання професора. Ця фундаментальна робота узагальнила його багаторічний клінічний досвід, зокрема набутий під час роботи в зоні збройного конфлікту в Мозамбіку, та стала вагомим внеском у розвиток невідкладної хірургії в Україні.

Наукові інтереси Бориса Пилиповича охоплювали широке коло проблем хірургії: діагностику та лікування торакоабдомінальних ушкоджень, невідкладну хірургічну патологію, хірургію великих та рецидивних післяопераційних вентральних гриж у хворих, які страждають на ожиріння, а також гепатобіліарну хірургію. Він є співавтором патентів на винаходи в галузі хірургічної техніки, зокрема способу зшивання ложа жовчного міхура після холецистектомії.

Від 1996 року Борис Пилипович обіймав посаду завідувача кафедри хірургічних хвороб стоматологічного факультету (з 2009 р. — кафедра хірургії №3) УМСА. Під його керівництвом кафедра стала потужним навчально-науковим центром, що забезпечував хірургічну підготовку студентів стоматологічного факультету на базі 1-ї міської клінічної лікарні Полтави. Від 2006 року продовжив роботу на кафедрі як професор, передавши естафету керівництва молодшому поколінню.

Вершиною педагогічної діяльності Бориса Пилиповича стало створення підручника «Хірургія» (Київ: ВСВ «Медицина», 2010, 712 с.; ISBN 978-617-505-003-3), головним редактором якого він виступив спільно з професорами В.Д. Шейком та С.Д. Хімічем. Побудований на синдромному принципі, цей підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів став обовʼязковою літературою в медичних університетах по всій Україні — від Ужгорода до Полтави — і впродовж багатьох років формував хірургічне мислення тисяч майбутніх лікарів.

Хірургічна школа та династія

Борис Пилипович виховав плеяду хірургів та науковців, які сьогодні продовжують його справу в клініках та університетах України. Його вплив на розвиток хірургічної школи Полтавщини важко переоцінити — під його керівництвом та за його участі були захищені кандидатські та докторські дисертації, підготовлені десятки кваліфікованих хірургів.

Символом наступності та відданості хірургії стала хірургічна династія Лисенків. Син Бориса Пилиповича — Лисенко Руслан Борисович — пішов шляхом батька, закінчивши з відзнакою лікувальний факультет ПДМСІ (1994 р.), пройшовши клінічну ординатуру саме на кафедрі, де працював батько, захистивши кандидатську (1999 р.) та докторську (2017 р.) дисертації, і нині працює професором кафедри хірургії №1 ПДМУ, є членом Європейської асоціації ендоскопічних хірургів та Європейської асоціації хірургів-герніологів. Ця спадкоємність поколінь є найкращим свідченням того, що справа Бориса Пилиповича живе і продовжується.

Визнання та відзнаки

За вагомий внесок у розвиток хірургії, науки та освіти Полтавщини, авторитет у професійному середовищі, виховання плеяди хірургів та науковців, створення хірургічної та наукової школи, розвиток і підвищення престижу ГО «Асоціація хірургів Полтавщини» ім. М.В. Скліфосовського, Борис Пилипович був визначений почесним членом Асоціації з врученням відзнаки «Doctor Honoris Causa» (гідний честі (лат.)) — визнання, що засвідчило глибоку повагу колег та вдячність хірургічної спільноти Полтавщини за його багаторічну подвижницьку працю.

Борис Пилипович також працював експертом Департаменту охорони здоровʼя Полтавської обласної державної адміністрації, де його досвід і авторитет слугували розвитку хірургічної служби регіону.

Людина і лікар

Борис Пилипович був людиною, яка поєднувала в собі блискучий хірургічний талант із глибокою людяністю, вимогливість педагога — з щирою турботою про учнів, наукову принциповість — із відкритістю до нового. Його життєвий шлях — це шлях людини, для якої медицина була не професією, а покликанням та сенсом життя.

Понад 86 років відміряла йому доля, і більшу частину з них він присвятив тому, заради чого прийшов у медицину: рятувати людські життя, вчити молодих хірургів і рухати науку вперед.

Світла памʼять про Бориса Пилиповича Лисенка — видатного хірурга, мудрого вчителя, невтомного науковця та прекрасну людину — назавжди залишиться в серцях його учнів, колег, пацієнтів та рідних.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким покійного.

Основні віхи життя та діяльності:

— 22.11.1939 — народився в с. Круподеринці Оржицького р-ну Полтавської обл.

— 1967 — закінчив Харківський медичний інститут

— 1974–1977 — працював у Запорізькому медичному інституті

— Від 1977 — працював у ПМСІ / УМСА / ПДМУ (Полтава)

— 1980–1983 — закордонне відрядження в Мозамбік (хірургічна допомога під час громадянської війни)

— 1996 — захист докторської дисертації (Київ)

— 1996–2006 — завідувач кафедри хірургічних хвороб стоматологічного факультету (хірургії №3)

— 1997 — присвоєно вчене звання професора

— Від 2006 — професор кафедри хірургії №3 УМСА / ПДМУ

— 2010 — головний редактор підручника «Хірургія»

— Почесний член ГО «Асоціація хірургів Полтавщини» ім. М.В. Скліфосовського, «Doctor Honoris Causa»

— 01.04.2026 — помер у м. Полтаві

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати.